Вхід 
Долаючи бар’єри: доступ до безкоштовної дистанційної освіти в Україні
Дистанційна освіта стає все більш популярним варіантом для молоді, яка хоче продовжити свою освіту, але не може відвідувати традиційні заняття особисто. Однак в Україні доступ до безкоштовної дистанційної освіти може бути складним через низку перешкод.
Ці бар’єри можна класифікувати як недостатній рівень інфраструктури, фінансові бар’єри та державну та інституційну політику, яка обмежує доступ. У цій статті докладно розглянемо кожен із цих бар’єрів і дослідимо можливі рішення для їх подолання.
Проблеми інфраструктури як завада дистанційному навчанню
Одним з основних бар’єрів для доступу до безкоштовної дистанційної освіти в Україні є брак інфраструктури та ресурсів. Багато дітей в Україні досі не мають доступу до комп’ютерів чи високошвидкісного інтернету, які необхідні для участі в курсах дистанційної освіти.
Недостатній розвиток інфраструктури можна пояснити економічною ситуацією, агресією ворога, що спричинила страшенні руйнування й змусила покинути звичні місця та змінити пріоритети. Крім того, в сільській місцевості може не бути надійного зв’язку. Це може суттєво перешкодити можливості брати участь в уроках онлайн.
Фінансові перешкоди
Плата за навчання та вартість необхідних технологій також можуть бути завадою.
Не всі здатні впродовж року витрачати по кілька тисяч щомісячно на навчання.
Важко буває купувати елементарне шкільне приладдя, яке потрібне навіть в школах, де мінімізоване його використання та усе, що можливо, перенесено в електронний режим. Хоч якась ручка та має бути. Та скажемо відверто, це не такі великі витрати. Значно більше йде на шкільний одяг, взуття та рюкзаки, коли ходити у звичайну школу.
Щоправда, є коли, які вимагають купувати підручники та окреме програмне забезпечення, видруковувати матеріали, які вчителі надсилають. Інші ж навпаки самостійно готують пакунки з книгами та зошитами, які новим учням і ученицям розсилають поштою. Варто уточнювати це до початку навчання, щоб розуміти, що на вас чекатиме.
Урядова та інституційна політика
Урядова та інституційна політика може обмежувати доступ до дистанційної освіти, наприклад вимагати особистого відвідування або обмежувати зарахування.
Та на сьогодні в Україні таких проблем немає. Дистанційне навчання активно розвивається. Держава лише заохочує до нього. Обмеження щодо відбору та вступу вона теж радше присікає, ніж ініціює.
Мова навчання чи технічного забезпечення
Ще одна проблема лише для тих, хто обирає не навчання за програмою 1-11 класів, а додаткове спеціалізоване, – мовний бар’єр. Багато онлайн-шкіл проводять курси англійською мовою, яку не всі українські учні та учениці розуміють. Це означає, що ті, хто не знають англійської мови, не можуть скористатися цим видом освіти. Крім того, деякі курси, які викладаються в онлайн-школах, можуть бути складними для розуміння українцями, оскільки культурне та освітнє середовище відрізняється від їхнього власного.
Незнання
Недостатня обізнаність щодо дистанційної освіти також є перешкодою. Багато українців можуть не знати про існування онлайн-шкіл або про переваги, які вони надають. Вони можуть не мати доступу до інформації про ці програми або не знати про процес реєстрації та відвідування занять.
Великий вибір дистанційних шкіл
Кількість онлайн-шкіл останнім часом стрімко зросла, тож визначитися, яка найкраще підходить, стає все важче. Це перевага й недолік одночасно. Про те, на що варто звернути увагу, коли обираєте, можете почитати в нашій статті “Дистанційна освіта та онлайн-школи”.
Особливі потреби
Найчастіше саме дистанційна освіта дозволяє задовольнити особливі освітні потреби, та це не завжди так. Іноді потрібні спеціалізовані школи, присутність викладача чи асистента біля дитини, особлива наочність тощо.
Подолання перешкод для забезпечення гармонійного дистанційного навчання.
Для подолання бар’єрів доступу до безкоштовної дистанційної освіти в Україні важливо забезпечити підтримку тих, хто не має доступу до комп’ютера чи високошвидкісного Інтернету. Це може включати надання субсидованих технологій або надання доступу до інтернету учням у сільській місцевості.
Також необхідно переконатися, що учні розуміють мову, яка використовується в технічних ресурсах онлайн-шкіл. Маємо на увазі не мову курсів та навчальних посібників, а ту, що буде в системі, через яку відбувається відеоконференція, де відкривається віртуальна дошка чи ментальна мапа, де розміщено навчальні матеріали. Функціонал може бути багатим, та не дуже зручно, коли не розумієш призначення окремих інструментів. Зараз є автоматичні перекладачі, що полегшать навчання для тих, хто мови не знає.
На жаль, деякі проблеми потрібно розв’язувати на рівні місцевої влади чи навіть держави. З дечим можна впоратися самостійно чи за підтримки окремого навчального закладу.
Отже, основні бар’єри під час переходу на дистанційне навчання такі:
- Відсутність інфраструктури та ресурсів, таких як комп’ютери та високошвидкісний інтернет, може перешкоджати доступу до дистанційної освіти в Україні.
- Фінансові перешкоди.
- Урядова та інституційна політика, що може обмежувати доступ до дистанційної освіти.
- Мовний бар’єр.
- Кількість чинних онлайн-шкіл.
- Особливі освітні потреби.
Та з ними можна впоратися при розумному підході й доклавши трохи зусиль.
Радимо звернутися до професіоналів, що допоможуть підібрати навчальний пакет, який відповідатиме вашим вимогам і запланованій сумі витрат. Вони підкажуть, як впоратися з окремими труднощами.
